Революція 1917 року розбуджує в душі Галини Мневської національну свідомість, поглиблює інтерес до української літератури, і вона пробує писати (написане попадає в друк лише 1921 р.) і виходить на сцену як здібна актриса. У цей час і з'являється псевдонім Орлівна, щось більше, ніж прибране прізвище, а мовби прапор твердості духу і гордого сумління, який вона нестиме до кінця життя крізь всіляке лихоліття, що випаде на її долю.З 1920 р. Орлівна - по той бік кордону, у Польщі. Тут зустрічається і виходить заміж за молодого українського письменника з Волині Клима Поліщука.Роки еміграції (1921 - 25) - Тернопіль, Бережани, Львів - це період початку літературної творчості Г.Орлівни. Він ознаменувався появою збірок - новел «Шлях чуття» (1921), «Перед брамою» (1923) та низки інсценізацій для дитячого театру: «Князівна жаба», «Христова ялинка» (за Ф.Достоєвським) тощо. По українських часописах Відня, Праги, Львова замелькало ім'я молодої письменниці Галини Орлівни.Восени 1925 року подружжя повертається в Лубни. Одразу ж обоє молодих, енергійних письменників включаються в літературне життя республіки. Оповідання і нариси письменниці друкуються в багатьох харківських журналах. Однією з провідних тем її творчості того часу стає життя української еміграції, якого зазнала сама письменниця, її жалюгідне існування , а то й духовний занепад. Взимку 1926 року було завершено повість «Емігранти», яку письменниця одразу передала до «Червоного шляху».Тема нелегкої долі багатьох українців за межами рідної землі розгортається також і в повісті Орлівни „В лабіринті", яка, проте, залишилась не завершена.Ставши 1929 р. членом Спілки селянських письменників «Плуг», Галина Іванівна зі щирою довірою відгукнулась на, так би мовити, соціальне замовлення часу.Близько 200 тисяч примірників книжок і брошур, написаних Галиною Орлівною, вийшло на Україні в період 1926-1930 рр. Більшість із цих творів вона написала в Лубнах, про що є помітки в першодруках або на уцілілих рукописах і в блокнотах. У її архіві збереглися умови на видання таких творів: «Софія друга», „Трактор" (1930), «Друга весна» (1931) та інші. Чи були написані ці твори -невідомо.Про авторитет Орлівни в письменницькому колі свідчать численні теплі надписи на книжках, подарованих їй найбільше в 1930 році. Вони від В.Сосюри, П.Голоти, І. Дніпровського, В.Чередниченко. 1929 року Клима Поліщука заарештували і вислали на Північ. У ніч з 19 на 20 січня 1931 р. постукали й до квартири Орлівни. Так вона опинилась на Холодній горі. її звинувачують у «націоналістичному ухилі». Тюремний блокнот письменниці, що чудом уцілів, свідчить про її сподівання на щасливий кінець. У в'язниці Галина Іванівна знайомиться з людиною такої ж долі, в'язнем із Волині Яковом Возним, з допомогою нитки вони обмінюються записками. Возний зумів зберегти один із тюремних творів Орлівни - «Квітку волі». 19 серпня 1931 її висилають в Середню Азію.На висланні вона спершу займалась рахівництвом, а потім учителювала в різних місцях, найдовше - 15 років (1938 - 1953) у Мартуцькій середній школі поблизу Актюбинська. Тут, як викладач російської мови і літератури, вона набула неабиякого авторитету серед учнів та вчителів. Орлівна ніколи не втрачала інтересу до рідної літератури. В її мартуцькій бібліотеці були українські книжки, привезені матір'ю з України. Була проза і поезія. Був „ Кобзар „Шевченка.1948 року Галина Іванівна уперше побувала в Україні, відвідала Київ, Лубни. На жаль, це тривало недовго. Підкралася хвороба. У Ленінграді їй зробили онкологічну операцію. Мабуть, їй не хотілося помирати на чужині, і вона приїхала до Києва, тут лікувалась, а потім, вже безнадійно хвору, чоловік перевозить її на свою батьківщину, в село Голоби, де вона й помирає.Через 20 років Возний поставив на могилі чотирикутну піраміду світло-блакитного кольору з написом: „Орлівна Галина Іванівна. 15.11.1895-21.03.1955. Письменниця, вчителька”.Село Голоби знаходиться за десять кілометрів від Колодяжного, батьківщини Лесі Українки. У землі мужньої дочки Прометея знайшла вічний спочинок донька улюбленого нею героя українського народного епосу орла – Галина Орлівна.