Кімната
Бойової слави
Війна… Таке коротке і страшне слово. Скільки горя, сліз, сиріт і вдів приносить вона. І хоча минуло вже 70 років як закінчилася Друга світова війна, пам’ять про ті страшні й трагічні події залишається живою.
Україна втратила у цій війні до 9 млн. чол.. На території Калайдинцівської сільської ради у вересні 1941 року загинуло 65 воїнів. За роки війни в село Калайдинці не повернулося 163 особи, в с. Хитці - 140 осіб, Клепачі - 75 осіб, Халепці - 75 осіб, Лушники - 38 осіб. У часи окупації було розстріляно 53 чоловіки.
Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть вони у народній пам'яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за Батьківщину. Народ, осяяний історичною пам'яттю - нездоланний. Ми мусимо знати і не забувати ціну війни і перемоги.
9 травня 2005 року в урочистій обстановці за участі ветеранів, солдатських вдів, остарбайтерів, дітей війни, учнів школи, представників районної місцевої влади було відкрито кімнату Бойової слави.
У залі знаходиться 10 експозицій, кожна з яких - не просто розповідь про війну, а болюча сторінка, пережита нашими людьми у часи лихоліття.
-
Напередодні
-
Випробування вогнем
-
Трагедія відступу
-
Окупаційний режим в Україні - геноцид народу
-
Докорінний перелом
-
У серці народу вічно і поіменно
-
Трагічне відлуння подвигу
-
Наша біль, наша пам'ять
-
Шляхом перемоги
«Їх не можна забуть», -
Матері промовляють і діти.
«Їх не можна забуть»,
Вони в бронзі живі і в граніті.
«Їх не можна забуть», –
Шепчуть стомлено сиві тополі,
«Їх не можна забуть»,
озивається колосом поле.
Вічна слава солдату - герою
І солдату без нагород
Хто загинув хоробро від бою
Захищаючи рідний народ